| Календар |
| « Квітень 2024 » | | Пн | Вт | Ср | Чт | Пт | Сб | Нд | | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | | 29 | 30 |
|
| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0
|
|
Село Жашковичі Іваничівського району Волинської області розташоване на
південному сході від смт. Іванич на відстані 13 км. і на південному
заході на відстані 15 км. від смт. Локачі. Село підпорядковується
Жашковичівській сільській раді, населення – 534 чоловік, 176 дворів.
Село межує на заході з Радовичами та Орищами, з північного боку – з
селами Бермешів та Замличі Локачинського району, на сході – з Волицею
та Колоною, на півдні з Старим Порицьком та Клопочином.
В
історичних документах, село Жашковичі (Володимирського повіту,
Порицької волості, Волинського князівства, Литовської держави), вперше
згадується у 1451р. великим князем Левом Свидригайлом, який передає
село у власність Фетині Костюшко.
За давніми переказами власниками
маєтків в нашому селі був пан Жашкевич, який заснував свій фільварок на
території теперішньої ферми і перевів селян частково на панщину. Але це
селянам не сподобалось і в знак протесту вони спалили маєток пана. Пан
продав землю, а сам виїхав до Варшави. Село стали називати Жашковичами.
Після
Жашкевича, з 1570 року село належало Івану Варійському. З 1583 року
село належало Янушу Збаразькому, Брацлавському воєводі, і частково –
князю Дмитру Козіки. (Яблуновський, Волинь №34 , 114, 124)
На
території нашого села в дореволюційний період жили два поміщики –
Шумовський і Байковський. Один жив неподалік від церкви, другий – на
території сучасної ферми. Про це свідчать викопні рештки їхніх будинків.
З 1921р. до 1939 р. село перебувало під владою поляків. За цей час
поляки проводили політику полонізації волинського населення,
запроваджувалась польська мова, на території села була започаткована
польська школа в 20 –х роках ХХ ст. В церкві богослужіння велось також
польською мовою.
В 1948р. почалась організація першого колгоспу ім. «Чапаєва», який згодом був перейменований в колгосп «Шлях до комунізму».
На
даний час, землі села, належать Жашковичівському відділку дочірнього
підприємства агрофірми «Луга-Нова», власник якої Ковальчук С. М.
В
селі діє дитячий садок «Лелеченя», загальноосвітня школа І-ІІ ступеня,
будинок культури, два магазини, церква, фельдшерсько-акушерський пункт,
а також є приміщення пошти і сільської ради.
Село славиться не
тільки своїми здобутками, але і своїми людьми. Народні таланти
художньої самодіяльності села Жашковичі радували глядачів Ковеля,
Луцька, Львова, Києва.
Церква
Архітектурною
пам’яткою села є дерев’яна церква, яка датується, згідно документу
(церковного звіту про село Жашковичі Володимирського повіту за 1796 та
1860 р.) XVI-XVII ст. Побудована була в 1773 році за сприянням
поміщиків Миколи Шомплавського, Францішка Просятковського та Йосипа
Прославського .
В
1839 р. церкву було оновлено. Першим священиком був от. Андрій (
Мартинов ). З 1857 по 1860 рр. настоятелем церкви був священик от.
Василь ( Квасницький ).
З 25 червня 1875 р. храм був
реконструйований за благословенням високопреосвященійшого Агафангела та
стараннями прихожан при сприянні священика Василія Квасницького.
Кошторис реконструкції обійшовся в 4200 срібних рублів.
Церква
була освітнім осередком. В ній діяла недільна школа, в якій священик
навчав богослов’я, арифметики та природничих наук. (Клировие ведомости
за 1796 та 1860 г. О Николаевской церкви с. Жашковычи Владимирського
уезда . ДАВО. Ф. 35. оп. 5 справа 37 ст. 129 -133)
До церкви було
приписане село Волиця, продовжувала діяти церковно-приходська школа,
яку відвідували діти сіл Орищі та Радовичі. По сусідству було с.
Колона, яке входило в спільний кадастр церковної землі Жашковичівської
церкви. Також існувало спільне міністерське одно класове училище, яке
розміщувалось в Колоні.
Після так званого Брест-Литовського договору
село Жашковичі потрапило під вплив Австро-Угорської окупації, а пізніше
– Польської з 1920 по 1939 рр.
З приходом радянської влади церкви
почали закриватися. Одним із впливових священиків в цей період був от.
Василь ( Місечко ) , який народився на Рівненщині в с. Кременець, і
прийшов на парафію в наше село у 1943 р. Це була людина, яка на перекір
існуючій владі більшовиків відстоювала інтереси України і на
українській мові проводила служби Божі.
В школі було організовано
уроки релігії, які проводив от. Василь. З його ініціативи в коридорі
висів хрест, а поряд тризуб. Це було дуже ризиковано. Хоча німецька
окупаційна влада не втручалася в шкільний процес, але такий вчинок міг
бути і покараний.
За часів радянського періоду за Місечком почалися
переслідування. Його засудили на 20 років. Відсидівши кілька років в
тюрмі, після хрущовської відлиги попавши під амністію, Василь Місечко
повернувся на Батьківщину. А після смерті брата Івана пішов на його
місце у село Бистрицю Івано – Франківської області священиком, де і
закінчив свій життєвий шлях.
У 1960 р. буревієм було пошкодженно дах дзвінниці , який було відновленно у 1990р.
З 1962р. храм був закритий. І лише у 1971р. з приходом от. Євграфа ( Томчука ) було відновлено Богослужіння.
З 1983 - 1986 рр. священником був от. Євгеній ( Остапюк ).
З 1986 - 1989 рр. був от. Іоанн ( Бігун ).
В
даний час настоятелем Свято – Миколаївської церкви села Жашковичі
починаючи з 1989р. є протоієрей, отець Василь (в миру Василь Саноцький).
При в’їзді в село Жашковичі поставлений та освяченний дерев’яний хрест на честь
2000
ліття Різдва Христового. А також поставлений мармуровий хрест у селі
Волиця. В якому нараховується 100 дворів, жителів 345 з них 20 сімей
ЄХБ, існує молитовний дім.
В селі Жашковичі нараховується 176 дворів , жителів 534 з них 5 сімей ЄХБ.
Недільну школу, в якій навчаються 15 учнів, ведуть педагоги Жашковичівської ЗОШ Микитюк В.В і Павловська М.А.
На свято св. Миколая ( зимового ) проводяться духовні заходи: діти
співають духовні пісні, розповідають вірші, після дійства роздаємо
святкові подарунки.
|
|
| Наш баннер |
Код баннера:
|
|
