| Календар |
| « Квітень 2024 » | | Пн | Вт | Ср | Чт | Пт | Сб | Нд | | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | | 29 | 30 |
|
| Статистика |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0
|
|
У західному напрямку від районного центру Іваничі на відстані 10 км,
поблизу траси Іваничі-Нововолинськ розмістилося село Грибовиця. Дата
його заснування як і ім'я засновника, на жаль, невідомі історії, але
перша згадка датується 15 століттям.
Розмістилося воно в мальовничій
рівнинній місцевості, яка потопає у зелені садів та оточена з кількох
боків лісом. За переказами старожилів, на місці села був великий ліс, у
якому зупинялися козаки. Можливо це і стало причиною побудови у ті
давні часи церкви, яку назвали – Покровською.
Церква стала
унікальною пам'яткою архітектури с. Грибовиця. У книзі «Реєстр церков
Волинської губернії» сказано : «Церква Покровська. Побудована невідомо
коли і ким, дерев'яна, на кам'яному фундаменті з такою ж дзвіницею, в
1872 році на пожертвування парафіян була відремонтована.» Там же
сказано, що вона мала 87 десятин землі, була розташована на відстані
330 верств від губернського міста і в 15 верствах від повітового.
Церква
побудована в центрі села, у наймальовничішому його куточку, на пагорбі
серед ясенів, на прямокутній земельній ділянці площею 0,30
га.,огороджена металевим парканом. Колись справа, поряд з церквою,
протікала річка, але з будівництвом шахт річка висохла і зникла.
Залишився рівчак, що заріс бузиною та верболозом.
Сама
побудова свідчить, що кожна частина храму добудовувалась окремо. За
переказами старожилів, спочатку це була капличка, яка була побудована в
1664 році. З плином часу побудовано святилище, притвор і насамкінець
дзвіницю. Науково обрунтовані висновки, зроблені в результаті
ретельного обстеження пам'ятки, дозволяють стверджувати, що первісну
церкву звели на межі 17-18 ст. Про це свідчать підкреслено вертикальні
пропорції центрального об'єму, помітно вищого від бічних, та
використання в його перекритті низького восьмерика з розвиненим
заломом. Такі принципи побудови, а також співвідношення пропорцій
пам'ятки характерні для ранніх волинських храмів 16-17 століть. Крім
ремонту 1872 року був ще один ремонт( в документах він не згадується )
в той час, коли Волинь увійшла до складу Польщі, і кошти дав якийсь
Вушер. Очевидно тоді ії було координально перебудовано, що суттево
змінило зовнішній вигляд церкви. До західної стіни бабинця прибудували
невелику двоярусну дзвіницю, до південної і північної стін вівтаря –
невеликі об\'єми допоміжних приміщень, первісну прямокутну форму
віконних прорізів, частково збережену у барабані купола та вівтарній
частині, було замінено шестикутною. На початку 20 ст. в південній та
північних стінах нави було проорізано додакові бічні входи невеликими
каркасними приділами під двосхилими дахами. За спогадами прихожан
ремонтні роботи проводилис у 1980 х роках. Тоді під час бурі було
розкрито дах церкви і його покрили листовим оцинкованим залізом. У 2004
році стіни церкви ошальовано новими дошками, підведено газ і
встановлено конвектори опалення.
У 1928 році міняли північну стіну та фундамент, через те, що дошки і дерев'яні підвалини згнили.
Покровський
храм села Грибовиця – це місце, на яке сходить Божа благодать, яке
викликає у віруючих бажання повернутись у той чудовий закуток. Можливо,
тому церква була діючою від часу її побудови і до сьогодення. За
переказами старожила Юзифовича А., під час Першої світової війни
солдати австроугорщини зняли великі дзвони і переправили на снаряди.
Пізніше були куплені нові, які чи то під час Великої Вітчизняної війни
чи то від часу також надщербились і у них появилися тріщини. Крім
цього, до сьогоднішнього дня збереглись ікони, які були прострілені
фашистами. У 1945 році у храм були передані ікони із церкви села
Будятичі, яка була зруйнована під час війни і була приписаною до
Грибовицької церкви. Збереглася легенда, що під час Великої Вітчизняної
війни німці зігнали людей до церкви і хотіли її підпалити. Але люди
молилися до Божої Матері і сталося диво. Приїхав із штабу німецький
командир і заборонив підпалювати церкву і нищити людей. Так
заступництвом Матінки Божої було збережено і Храм і людей.
У
1953 році у скирді снопів було знайдено церковну чашу, яку віддали в
храм. Відомі прізвища священників, які служили в Грибовицькій:
Жуковський, Вітюковський, Вакулович, Турчановський, Работницький,
Костюк.За переказами старожилів священник Жуковський побудував на
цвинтарі капличку на честь Успіння Божої Матері в 1881 році. І вона
була останнім місцем спокою його матушки, яка померла в дуже молодому
віці.
У Свято – Покровському храмі регулярно здійснюються
Богослужіння. На них присутні не так вже й багато прихожан. В неділю і
невеликі свята до 40 – 50 прихожан, а в рокові свята – 100 – 150, на
Пасху та Провідну неділю – 300 – 400. По благословінню владики діє
недільна школа, в якій навчаються 10 – 15 дітей. Уроки проходять в
сільській бібліотеці один раз на тиждень. Діти приймають участь у
різноманітних церковних і світських заходах: поїздки у с. Зимно, до
Почаїва, на фестиваль духовної і патріотичної пісні тощо.
Для
християн церква – це єдине благодатне місце, джерело християнського
життя. Саме тому храм відвідують не тільки жителі села, а й відомі в
країні люди. Серед них: поет Віктор Вербич, кандидат технічних наук
Урбанюк Є.А., кандидат фізико – математичних наук Костюк В.А., народна
артистка Анжела Вербицька.
Святині с. Грибовиця поет Віктор Вербич присвятив такий вірш:
Церква у Грибовиці.
Знов церква живицею, ладаном, воском,
Видихує подихи в зорях – свічках.
Іде та іде на Голгофу босий
Спаситель з хрестом на сутулих плечах.
Під крилами рушників ікони
З століття в століття вдивляються в нас
Стікаючи кров\'ю Христові долоні
З розп\'яття тримають утомлений час.
Із простору дзвоноподібної бані
Шепоче чи стогне церква стара:
Поглибшали Сина Господнього рани,
Все небо – у зоряних розсипах ран.
|
|
| Наш баннер |
Код баннера:
|
|
