Возлюблені у Господі
брати й сестри!
Ми входимо у дні Великого посту зі словами піснеспіву "Покаяния отверзи
ми двери, Жизнодавче", покаянними словами Великого канону преподобного
Андрія Критського: "Помилуй мя, Боже, помилуй мя", і постовою молитвою
преподобного Єфрема Сиріна: “Господи і Владико життя мого... даруй мені
бачити мої гріхи й не осуджувати брата мого”.
Піст — це двері покаяння. Двері, які ведуть нас до Страсної седмиці і
Світлого Христового Воскресіння. Піст — це сорокаденний перехід від
рабства пристрастям і гріху до служіння Богу і ближньому. Піст — це
період, коли ми, обмежуючи себе в їжі тілесній, починаємо відчувати
голод духовний. Це час, коли висохлий ґрунт нашої душі зрошує
Божественна благодать, і серце починає відчувати, а розум осягати слова
Святого Письма про те, що “не хлібом єдиним житиме людина” (Втор. 8: 3;
Мф. 4: 4).
Піст для нашого благочестивого народу — це час говіння — молитовної і
духовної підготовки до Сповіді та Причастя. А це означає, що ми повинні
не тільки згадати про власні гріхи і щиро в них розкаятися, але й
власним життям створити плоди, гідні покаяння. Плоди ж духовні: “любов,
радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність,
стриманість” (Гал. 5: 22–23).
Піст — це час прощення і пошуку міри власної відповідальності за те, що
відбувається. “І як хочете, щоб робили вам люди, так і ви робіть їм”
(Лк. 6: 31), — вчить нас Господь і народна мудрість. “Коли ж ви один
одного гризете і з’їдаєте, стережіться, щоб ви не знищили один одного”
(Гал. 5: 15), — попереджає апостол. Піст — не час для сварок і пошуку
винуватців.
Піст — це звільнення. Звільнення від зайвого, непотрібного і марного,
що забирає дорогоцінні сили й час, відволікаючи людину від “єдиного на
потребу” (Лк. 10: 42). Це час, коли можна відмовитися не тільки від
кулінарних надмірностей, а й від купівлі предметів розкоші та
непотрібних речей, а також обмежити споживання інформації про земне і
тимчасове, заради Слова Божого, повчань святих отців і участі в
богослужінні.
Піст — це свобода й утримання. Але не утримання від добрих справ. “Ось
піст, який Я обрав, — говорить Господь, — скинь кайдани неправди,
розв’яжи пута ярма, і пригноблених відпусти на волю, і розірви усяке
ярмо; розділи з голодним хліб твій, і подорожніх бідних введи в дім;
коли побачиш нагого, вдягни його, і від єдинокровного твого не ховайся”
(Іс. 58: 6–7). Піст — це час безкорисливої допомоги ближньому і ділом,
і словом, і молитвою.
Ми вступаємо у Великий піст в непростий час не тільки для всього нашого
народу, країни, Церкви і всього людства, але і для кожного з нас.
Багатьох із нас охоплює страх перед майбутнім, і зраджує почуття
стабільності, яке було з’явилося. Але, можливо, це була спроба
побудувати будинок не на твердій основі, а на піску? Тверда основа — це
сам Христос, який сказав: “Я є путь і істина і життя (Ін. 14: 6)…
Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас” (Мф. 11:
28).
А камінь, на якому потрібно зводити будівлю нашого життя, — це віра у
Христа і виконання євангельських заповідей, головна з яких про діяльну
любов до Бога і ближнього. І піст допомагає нам це зрозуміти.
† Володимир,
Митрополит Київський і всієї України,
Предстоятель Української Православної Церкви
|