На самій окраїні Іваничівського району знаходиться село, що зветься Бужковичі. Поселення це невелике та перша згадка про нього сягає 13-го століття. Головною окрасою села є храм, що розмістився на одному з найвищих пагорбів. Ця дерев"яна церква збудована у 1766 на кошти жителів. З того часу і по нині тут не припинялись богослужіння. Змінюються часи, покоління, та дзвони храму шоразу лунають над селом, скликаючи вірних на молитву.
Своє престольне свято бужківці відзначають на другий день після Різдва Христового, бо церкву посвячено на честь Собору Богородиці. Кожного року храм збирає парафіян та гостей. Нажаль, богослужіння не відзначається великою присутністю як і духовенства так і богомольців так як більшість священиків в ці дні служать на своїх парафіях. Та й село, зрештою, налічує трохи більше як півтори сотні жителів, враховуючи і сектантів. Але все ж на прикладі деяких уродженців цього села можна багато чому повчитись, а особливо любові до свого села та храму. На свято, по можливості, прибувають вони з різних місць колись великої країни. Серед них Павло Іванович Ковальчук, котрий приїздить з Москви. Сорок три роки тому покинув він батьківську хату, але ні відстань, ні час не змогли стерти в його серці любов до рідного краю. І як свідчення цього - постійна турбота, особливо про храм. Багато богослужбових речей пожертвувані саме ним. Хочеться побажати, щоб у кожній парафії були такі приклади.
Святкову літургію в цей день звершував настоятель ієрей Олександр Ляшук. Пізніше прибули священик села Мишів та благочинний Іваничівської округи протоієрей Анатолій Сидько. Після вітальних слів о.Анатолія різдвяними віршами та колядками поздоровили присутніх учні недільної школи. Це дійство разом з дітками приготувала вчитель місцевої школи Левчук Неоніла Костянтинівна. Хочеться відмітити, що Неоніла пише літопис села, зібравши для цього архівні матеріали і поповнюючи їх подіями з сучасного життя.
Звичайно, хочеться висловити багато побажань. Не все в житті парафії досконало. Та радує те, що не дивлячись на всі труднощі є люди для яких слово «віра» не є пустим, а є дієвим, творчим і спасительним.
