Історія рідного краю для прот. Анатолія Сидька завжди була цікавою темою. Адже наша земля багата на історичну, духовну та культурну спадщину. Не виключенням стала і історія смт. Іваничі. Будучи призначеним настоятелем місцевого Казанського храму о. Анатолій згодом дізнається, що колись у селищі була шанована ікона 16 – го століття « Благовіщення», написана відомим у той час  іконописцем Федуском з Самбора. З різних джерел стає відомо, що образ тепер знаходиться у Харківському художньому державному музеї. Нажаль, щоб  повернути оригінал не могло бути і мови. Та ніщо не заважало написати копію. Згодом прот. Анатолій знайшов і благодійників. Відтворити ікону священик доручив відомому волинському іконописцю ( нині, нажаль, покійному ) Андрію Маньку. Зі згоди керівництва музею були зроблені детальні знімки образу і почалась кропітка праця. Дуже хотілось настоятелю встигнути закінчити роботу до свята Благовіщення, щоб святиня стала його прикрасою, що з Божою допомогою і вдалося. Хресною ходою, напередодні свята, разом з духовенством зустрічали православні іваничівці свою реліквію. На вечірнє богослужіння теж прибув правлячий владика Симеон. 

  З того часу минуло п’ять років. Ікона побувала у всіх храмах благочиння. З нею пов’язані різні події та розповіді,з життя людей. За цей час образ став святинею не тільки селища, а й округи. Ось і тепер перед святом Благовіщення у Казанському храмі смт. Іваничі зібрались священики та богомольці, щоб прославити Богородицю у її іконі «Іваничівська». Знову линули сердечні молитви до Цариці Небесної. І кожен з присутніх просив, щоб її заступництвом наступні роки життя прожити « у всякому благочесті і чистоті» та досягнути спасіння у вічності.