Це болюче питання для нас, представників канонічного православ'я в Україні. Деякі говорять, що у людини має бути одне хрещення, і це підтверджують словами святого апостола Павла: «Одна вipa, одне хрещення, ...» (Єф. 4, 5). Це свята правда. У людини дійсно має бути одне хрещення. Але ким має бути охрещена людина? Це питання трохи складніше.
Коли євнух Кандакії, цариці Ефіопської, їхав на колісниці з Єрусалима в свою землю, Господь захотів, щоб той був охрещений. Господь прислав для цього апостола Филипа (Діян. 8, 25-38). Корнилію-сотнику, який проживав в Кесарії, з'явився Ангел і сказав прикликати в Іопію святого апостола Петра, щоб останній навчив і охрестив Корнилія і всіх домашніх його (Діян. 10, 1-48).
Тепер просте запитання. Чому Господь, Який є Богом всякого миру і устройства (1 Кор. 14, 33), створював такі складнощі? Господь міг зробити набагато простіше. Євнуха міг охрестити або його візник, або хтось із його слуг, або, врешті-решт, будь-яка зустрічна людина. Корнилія-сотника міг охрестити хтось із його воїнів, які були поруч з ним.
Відповідь проста, і, думаю, що читач уже її розгадав. А все тому, що тільки Апостоли мали від Господа владу вчити і хрестити (Мф. 28, 19). Таку духовну владу звершувати Таїнства Хрещення, Миропомазання та інші, по Божественній установі, мають преємники святих Апостолів (священство канонічної Православної Церкви). Мається на увазі преємство не механічне, а духовне, тобто збереження непошкодженим вчення святих Апостолів.
Тепер що стосується філаретівців і « іже з ними». Чи є вони Апостольськими спадкоємцями? На жаль, ні. Апостольське преємство можна загубити через впадіння в єресь або розкол {непослух Церкві). З філаретівцями, на жаль, останнє сталося, і коли 11 червня 1992 року Архієрейський Собор всієї повноти Руської Православної Церкви приймав свої рішення про позбавлення сану митрополита Філарета (Денисенка), то в першому пункті цього рішення сказано: «Извергнуть митрополита Филарета (Денисенко) из сущого сана, лишить его всех степеней священства и всех прав, связанных с пребыванием в клире». Фраза: «лишить всех прав, связанных с пребыванием в клире», – означає, що ця людина не має права ні хрестити, ні вінчати, ні сповідати, ні літургісати, тобто не має права здійснювати церковні Таїнства або обряди, тому що він уже не є священик, а простий монах. Ось як про це говориться в одному із звернень єпископату канонічної Української Православної Церкви, очолюваної Блаженнішим Митрополитом Київським і всієї України Володимиром (Сабоданом): «...створена нова неканонічна «Церква» – Українська Православна Церква «Київський патріархат».
Богослужіння та Таїнства, здійснювані «єпископатом» та «духовенством» Української Православної Церкви «Київський патріархат», безблагодатні і неспасенні”.
Коли 20 лютого 1997 року Архієрейський Собор Руської Православної Церкви приймав рішення про відлучення монаха Філарета (Денисенка) від Церкви, то в третьому пункті рішення Собору сказано: «Освященный Архиерейский Собор, радея о заблудших, вовлеченных в раскол бывшим монахом Филаретом, напоминает всем, дерзающим иметь с ним общение и молитвах, о том, что, по святым канонам, и они, в случае, если не прервут такового общения, подлежат отлучению от Церкви». Тепер логічне запитання: чи має право той, хто відлучений від Церкви, звершувати Церковні Таїнства? Звичайно, що ні. Якщо не має право звершувати Церковні Таїнства той, хто позбавлений священного сану, то тим більше не може цього робити той, хто відлучений від Церкви. Це ми говоримо з болем, але це є гірка правда.
Отже, усі таїнства та обряди, які звершують філаретівці, не є дійсними, і, звичайно, тих, кого вони охрестили, треба перехрещувати. А якщо хтось скаже, що розкольницьке хрещення можна приймати як хрещення, звершене мирянами, то відповідь така. За церковними правилами, мирянин може звершити хрещення тільки в смертному випадку, тобто коли нехрещена людина помирає і поруч немає священика. Крім того, мирянин, який звершує хрещення, має сам бути членом святої Православної Церкви. Філаретівці, це миряни, які, на жаль, не є членами святої Православної Церкви, а якщо врахувати ще й той факт, що вони хрестять не «ради страху смертного» і що часто поруч є канонічні священики (преємники святих Апостолів), то абсолютно ясно, що хрещення, які звершують філаретівці, ні в якому разі не можна рахувати дійсними.
А тим, хто апелює до аріан, яких приймали без перехрещення, чи до прийняття інших єретиків і розкольників без перехрещення, можна сказати, що то була церковна ікономія (поблажливість, милостивість), і, напевно, на це були свої причини, про які ми сьогодні не знаємо. Одне можна сказати, що церковна ікономія – це не схвалення єресі чи розколу і не змирення з ними, це уступки, до яких вдаються при наявності перспективи покаяння в тих, хто впав у єресь чи розкол. Ікономія не може бути канонічною нормою церковного життя.
У наших розкольників, на жаль, поки що не проглядаються натяки на покаяння, тому сьогодні до них застосовувати церковну ікономію неможливо.