Про перші історичні часи нашого краю ми маємо мало матеріалів. Історики стверджують, що в VI ст. в межах теперішнього Володимир-Волинського району жили наші предки дуліби. «До нас дійшли назви слов’ян, що жили цілком чи тільки частково на теперішній Волині: волиняни, лугани, дуліби, бужани» - пише історик Т.Антонович у 1918 році.

 Перші згадки про села, що входять до Іваничівського району, припадають на XV-XVI століття.

В документах XV ст. вперше згадується такі села, як Риковичі, Заболотці, Грибовиця. Інші згадуються вперше в XVI ст.

Очевидно і наше село відноситься до тих сіл, що виникли у XVI ст. Достовірних даних про назву села не збереглось, але за розповідями старожилів, ймовірно, що назва Топилище пішла від слова «топитися». Бо на правому березі річки Луги в її заплаві, де і розкинулось село, було болотяне місце, де багато перехожих через річку від сусіднього села до с. Топилище гинули.

Наша земля на той час перебувала під владою Литовського князівства, а в XVI ст. перейшла до Польщі. В кінці XVII ст. разом з усією західною Волинню увійшли до складу Росії.

Великої шкоди завдала нашому краю  І-ша Світова війна. Було зруйновано багато сіл, в тому числі й с. Топилище. Все населення з цього села було вивезене у Воронезьку та Катеринославську губернії.

Важкі часи настали для волинської землі (1941-1944 рр.). мобілізація на фронт, жорстокі бої в перші дні війни, розстріли й катування німцями і працівниками НКВС тих, хто захищав свою батьківщину.

У післявоєнні часи село займалось переважно колективним господарством. Після розчарування в ідеології комуністичної влади с. Топилище стало на власний шлях розвитку, як територіальна одиниця.

Свято-Михайлівський храм у с. Топилище почали будувати в 1905 р. Його будувала бригада з Росії. Майстри будували разом три церкви. І цей храм був побудований лише в 1912 р. Першим настоятелем був священик із с. Завидів. Після нього, ще до війни служив о. Віталій Карвовський. Служив він у с. Риковичі, а с. Топилище було прилеглою парафією. Прослужив він до 1939 р. У війну церква не закривалась. В ній служило багато священиків про яких, нажаль, історія не розповідає. В 1943 році декілька чоловік поїхали підводою до Луцька просити священика. Правлячий архієрей направив у с. Топилище свящ. Євгенія Зимка, який прослужив тут до 1950 р. Після нього (1950-1952рр.) служив священик Голян із с. Загорів. Раніше він служив у с. Конюхи, але там згоріла церква і він на два роки перейшов у с. Топилище.

З 1952 по 1955 рр. служив о. Василь Гутовський.

В 1956 р. в с. Топилище був направлений священик Олександр Мельничук. Своє служіння він ніс до 1983 року. В цьому році його знайшли мертвим у с. Біличі.

По смерті о. Олександра Мельничука в с. Топилище був направлений о. Іван Дума, котрий прослужив до 1992 р.

З 1992 по 1996 рр. служив о. Олександр Ломака. В 1996 році його направлено до с. Колпитів Локачинського району, де він загинув у автокатастрофі.

З 1997 по 2004 рр. служив свящ. Сергій Романюк.

З 2004 по 2007 рр. служив свящ. Миколай Рижук, котрий був переведений у 2007 р. в м. Володимир-Волинський.

На даний час настоятелем Свято-Михайлівського храму є священик Віталій Цумик.

У храмі знаходяться такі святині, як мощі преподобних Іова та Амфілохія Почаївських чудотворців.

Село Топилище нараховує близько сотні православних дворів, що приблизно дорівнює більше двох сотень людей. Постійними прихожанами храму являються близько двадцяти глибоко віруючих людей.

При середній школі існує також і недільна школа. Спочатку це була одна група, але в 2008 р. її було розділено на старшу і молодшу.

Благоустрій храму підтримується силами активних прихожан. Організовуються поїздки по святих місцях Волинської та інших областей. Останнє паломництво відбулося до Свято-Миколаївського Мілецького монастиря на чолі з настоятелем ієр. Віталієм. Активні прихожани дуже раді часто відвідувати святині нашого рідного краю.

Свято-Михайлівський храм знаходиться за такою адресою:

Волинська область

Іваничівський район

с. Топилище.

поштовий індекс 45341