Різдвяні зустрічі розпочались виходом на сцену господаря. А як відкрилася завіса, дух захопила декорація: стайня, у яслах якої на сіні - новонароджений Іісус. Парою зі своїх вуст Його зігрівали осел і ягня, корова, що визирала із-за стіжка сіна. На жердині воркували голуби, а двоє маленьких янголят зі свічечками берегли спокій немовляти. Палало багаття, біля якого заснули пастушки. І ось під мелодію колядки «Тиха ніч, свята ніч»  зі свічечками у руках закружляли у танку янголи.

  Керівник-хореограф районного Дому «Просвіта» Лілія Васага     зуміла майстерно передати через танок таїнство святої ночі.

  Кожен учасник Вертепу намагався донести до глядача свою роль. І їм це вдалося на славу. Були і сльози, і сміх, і гнів,  і радість.

  - Хоч ми не багаті, - казали діточки,- але даруємо тобі, Іісусе, віру серця і любов щиру, а взамін благаємо: зішли з неба дар  превеликий нашій Україні, щоб Тебе славили во вічні віки.

  Майже тридцять учасників Вертепу впродовж сорока хвилин зачаровували зал, у якому стояла тиша, а присутні змахували з очей сльозу. І це найкращий прояв того, що наша християнська віра і народні традиції б’ють джерелом цілющої водиці. Ніяка зла сила не затьмарить минулого нашого народу.

  На зміну  юним артистам до святкової господи заходили один  за одним  церковні хори Іваничівської округи Української Православної  Церкви, котрих на це незабутнє дійство організував благочинний, протоієрей  Анатолій Сидько, за що йому щиро дякуємо і зичимо довгих років життя при міцнім здоров’ї і плідної праці на ниві Господній.

  Неначе одна мить пролетіли години колядок. Зачаровані прекрасним співом і дійством глядачі залишали зал, але ще довго, зібравшись то тут, то там ділилися враженнями і думками про багатство душі українського народу.

                                                                                      Євгенія Іваницька.