З ІСТОРІЄЮ МСТИСЛАВОВОГО ХРАМУ МОЖЕ РІВНЯТИСЬ ЛИШ СОФІЯ КИЇВСЬКА
    
     Поважний ювілей відзначатиме незабаром визначна пам'ятка вітчизняної сакральної архітектури - Свято-Успенський кафедральний собор. 850 років - дата поважна для храму, його священиків і парафіян, усього міста Володимира-Волинського. З приводу цього наша розмова з єпископом Володимир-Волинським та Ковельським Никодимом)
    
     Ірина НАДЮКОВА
    
     -Яким і коли саме планується святкування ювілею?
     - Святкування, яке очолюватиме предстоятель Української православної церкви блаженнійший митрополит Володимир, призначене на 10-11 травня. Прибудуть священики з Росії, Білорусі, Молдови, представники Польської православної церкви, чекаємо і державних мужів. Відбудуться молебен пам'яті святого Стефана на «Старій катедрі», святкова всеношна у соборі, урочиста академія та концерт...
     - Будуть запрошені й науковці-історики?
     - Ювілейним вважаємо увесь 2010 рік, тому наукову конференцію, присвячену 850-річчю храму, скликатимемо пізніше, ближче до престольного свята - Успіння.
     - З якої пори є перші відомості про собор?
     - Історія його дуже тісно пов'язана з історією міста, з християнством, православ'ям - від тих далеких часів, коли князь Володимир охрестив Русь. Перша на Русі православна митрополія заснована у Києві у 988 році, другою у 992-у стала наша. Як відомо, першим у Володимирі був інший храм, освячений Стефаном-болгарином на Федорівці, те місце тепер називаємо «старою катедрою». Нестор-літописець у «Повєсті врємєнних лєт» повідомляє, що князь Володимир поставив храм на Білих берегах Луги - як усипальницю для удільних князів. Та цю церкву зруйновано, залишився лиш фундамент. Другий храм, на місці якого стоїть теперішній собор, протягом 1156-1160 років збудував правнук князя Володимира Мстислав. Називав його також отчим, батьківським, тут хоронили князів. Збудований у візантійських формах, прикрашений золотом і сріблом, розписами, мозаїками, він і став кафедральним собором архієреїв, освятив його єпископ Володимирський, котрий, за дивним збігом, теж звався Стефаном.
     З тих часів і йдуть перші згадки про собор. Це був один із кращих і найвеличніших храмів на всю Русь. Порівнятись із нашим, бо збудовані у той же період, можуть хіба собор у Володимирі на Клязьмі, який два роки тому відсвяткував своє 850-річчя, та Софія Київська. Вона теж має дивовижну історію, там музей-заповідник. А у нас щодня звершується свята літургія, проводиться богослужіння, люди приходять до молитви...
     Пережив собор і розквіт, і падіння. У 1495 році єпископ Васіан відбудував і розписав зруйнований монголо-татарами храм, відновив вали і побудував єпископський будинок, подарував ікону, яка тепер називається «Володимирською братською». Далі - часи унії (Іпатій Потій прийняв її у 1596 році), храмом заволоділи католики, хотіли його перебудувати. Згодом центральна частина купола завалилася, будівлю покинули і занедбали, вона більше 200 років простояла руїною. У нижньому храмі, який називаємо криптою, були склади сіна, конюшні.
     Відродженням собору завдячуємо архітектору Адріану Прахову, який наприкінці ХІХ століття проводив дослідження, зробив проект і почав добиватись відбудови святині. Хоч ідеї Прахова не всі фахівці сприйняли однозначно, імператорським указом виділили кошти для відновлення храму. І в 1900 році він знову засяяв у всій своїй красі, постав у такому вигляді, як у 1160 році. Під час освячення відбулись великі торжества, із Почаєва була принесена ікона Божої Матері, яку вийшли зустрічати тисячі людей. Копія цієї ікони залишилась, вона стоїть у правому притворі. Відтоді богослужіння не припинялись.
     850-річчя - знакова подія для всієї єпархії. Ми хочемо провести святкування на церковному й державному рівнях, що складно не тільки організаційно, а й фінансово. Лише на пожертви це зробити не просто, сподіваємось на підтримку влади.
     - Владико, ви згадували про крипту, це підземна церква?
     - Крипта - місце захоронення князів. Мріємо знайти вхід у неї. У проектах Прахова про це нічого не сказано, під час реставрації крипту просто завалили. За непідтвердженою інформацією теперішній собор стоїть саме на місці першого, збудованого Мстиславом, отже - на крипті. Але де вхід - не відомо, потрібні скрупульозні археологічні дослідження. Нещодавно з цього приводу приїздив заступник начальника обласного управління культури та охорони національної спадщини Василь Ворон та представник проектно-реставраційного підприємства. Знаємо, що від собору є підземні ходи до Зимного, Овадного, Жовтневого. Але де саме - теж загадка.
     - Хто тепер веде літопис Успенського собору?
     - Кожна подія, кожен кошторис, робота, коли що святкували - усе нотується. Сучасні технології дають змогу зберегти вичерпну інформацію та фотографії на електронних носіях. Зайдіть на сайт єпархії «Амвон» - переконаєтесь. Відповідає за нього наш прес-секретар отець Віктор Мартиненко.
     - На території собору стоять привезені з парку скульптури володимирських князів. Напевне, вони тут не тільки з метою збереження?
     - Хоч часу обмаль, до ювілею хочемо встановити і освятити алею князів, пам'ятники яких передані нам міською владою. Готується для цього місце, прокладаються підземні кабелі для освітлення.
     - Скільки духовенства служить у соборі?
     - П'ятеро священиків, два диякони. Є у нас архієрейський, хор регентського училища, котре вже понад десять років готує кадри для храмів України.
     - Часто чуємо про оновлення ікон у храмах і оселях віруючих...
     - Зовсім недавно і у нас відбулось таке диво. Протягом багатьох років, а я вже 13 років тут, доводилось спостерігати: то одна, то друга ікона - як, наприклад, торік «Володимирська братська» - трішечки мироточили. У цьому році стали свідками ще одного дива. При вході до храму є ікони Спасителя і список (копія) Божої Матері Почаївської. Обидві досить великі, мають не одну сотню літ, точно не відомо, коли і ким принесені у дар собору. Десь півроку тому ікона Божої Матері оновилась і засяяла, хоч до неї ніхто не торкався руками. Вважаю це добрим знаменням перед святкуванням 850-річчя собору.
     - Жителі Володимира пишаються, що у нас є такий храм. У ньому незримо відчуваєш присутність тих, хто молився тут багато століть тому.
     - Так, собор є перлиною міста, його невід'ємною, органічною частиною, радіємо, що маємо можливість відсвяткувати такий поважний ювілей. Були часи, коли після жорстоких боїв не залишалось ні живої душі, а храм стояв.
     На території храму справді відчуваєш благодать, тут багато доброго. Але у різні періоди під цими стінами відбувалось багато подій, то глечики тут якісь знаходять, то кістки, якими всіяний весь погост. Торік, коли реставрували огорожу, знайшли снаряд часів Другої світової війни. Довелось викликати саперів.
     Безумовно, великою честю для нас став торішній візит Святійшого Патріарха московського Кирила, який приніс нам образ Спасителя і надихнув на невтомну працю в ім'я духовного відродження і зміцнення славного храму і його парафіян.
     - Священицтво прийнято називати не роботою, а службою?
     - Це скоріше послух, який вимагає повної віддачі. Лише за покликом Божим людина обирає такий життєвий шлях.